Структура наукових текстів

 

_______________

Структура наукового тексту

 

Чітка структура і логічна послідовність дає змогу читачеві зрозуміти задум автора та покращити загальне сприйняття роботи. 

Структура наукового тексту містить: вступ, основну частину, висновок та IMRaD (методи, результати, обговорення).

Залежно від виду наукового тексту використовуються такі структурні елементи:

  • Титульний аркуш  перша сторінка роботи та основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа.
  • Назва – привертає увагу та інтерес читача.
  • Анотація – узагальнює основний зміст роботи.
  • Зміст – надає інформацію про основні розділи, підрозділи роботи, зокрема вступ, висновки до розділів, список використаної літератури, додатки та нумерацію сторінок.
  • Перелік умовних позначень – якщо в роботі вживається спеціальна термінологія та використовуються маловідомі скорочення, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи повторюються менш як три рази, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

 

Вступ  розкриває стан досліджуваної проблеми, визначає мету і завдання, обґрунтовує актуальність обраної теми, вказує об'єкт, предмет та методи дослідження. У вступі варто звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, виділити дискусійні питання й нерозв'язані проблеми. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина роботи.

Структурні елементи вступної частини:

  • Мета і завдання – формулюються мета роботи та завдання, які необхідно розв'язати для її досягнення. 
  • Актуальність теми – обґрунтовується актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки. 
  • Об'єкт та предмет дослідження – розкривається проблемна ситуація, обрана для вивчення.
  • Методи дослідження – подається перелік методів дослідження, що дає змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності цих методів. 

 

Основна частина – містить методологію дослідження, описує основні етапи проведених теоретичних та емпіричних досліджень. Відповідно до змісту основна частина поділяється на розділи та підрозділи. Усі розділи повинні бути логічно пов´язані між собою. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведення дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату, підбиття підсумків.

Структурні елементи основної частини:

  • Результати дослідження та їх обговорення – узагальнюються та обговорюються отримані результати, проводиться аналіз нерозв'язаних питань та порівнюється з попередніми дослідженнями.
  • Наукова новизна одержаних результатів – описується ступінь новизни наукових положень, відмінність одержаних результатів від відомих раніше.
  • Практичне значення одержаних результатів – подаються відомості про наукове використання результатів досліджень та рекомендації щодо їх практичного застосування.
  • Апробація результатів роботи – вказуються оприлюднені результати досліджень.
  • Огляд літератури  здійснюється аналіз роботи дослідників, які працювали над обраною темою. Він містить найбільш цінні, актуальні роботи (від 15 джерел). В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в літературі основних аспектів теми.

 

Висновок – надаються підсумки дослідження, що пояснюють розв'язання проблеми, пропонуються перспективи розвитку для подальших досліджень. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій та мають відповідати поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми. 

  • Список використаних джерел – перелік джерел, що використовуються під час підготовки наукової роботи. Перелік джерел розміщується в списку згідно з порядком посилань у тексті, або за абеткою прізвищ авторів чи в хронологічному порядку. Спочатку розміщуються видання українською мовою, потім – іноземними. У тексті роботи посилання варто наводити у дужках, вказуючи номер зі списку. Бібліографічний опис складають мовою документа. Складаючи список використаної літератури, необхідно враховувати обмеження щодо його обсягу – не менше 30 найменувань, але не більше 35.
  • Додатки  можуть містити методики, розрахунки, проміжні математичні доведення, формули, таблиці, інструкції, протоколи, акти випробувань, описи алгоритмів, ілюстрації. Додатки слід оформлювати як продовження роботи, розміщуючи в порядку появи посилань на них у тексті. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад: додаток А, додаток Б. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Автор самостійно обирає структурні елементи наукового тексту, які може включити в наукову роботу залежно від виду наукового тексту.

Бібліотека Сумського державного університету
вул. Римського-Корсакова, 2,
м. Суми, Україна, 40007

  +38 (0542) 33-10-39
  info@library.sumdu.edu.ua

У разі використання матеріалів із сайту Бібліотеки СумДУ посилання на ресурс обов’язкове!

library.sumdu.edu.ua